Парковий комплекс

Сокиринський архітектурно-парковий комплекс

Cокиринський палацово-парковий комплекс створений на початку 19 ст. Павлом Григоровичем Галаганом по проекту архітектора П.А. Дубровського і садівника І.Є. Бістерфельда. Віковий дібровий ліс перетворено в чудовий парк з великим ставком, великими яскраво-зеленими газонами, галявинами, алеями, вимощеними червоною цеглою. Руками селян за 25 років були зведені: панський будинок, оранжерея, ротонда, готичний місток, дві церкви: Св. Варвари та Петра і Павла, антична альтанка, різні господарські приміщення.

Після смерті Павла Григоровича справу батька продовжує син, Григорій Павлович Галаган (1819-1888) – останній представник відомого козацького роду Галаганів. Високоосвічена людина, діяч української культури, меценат. Зібрав значну колекцію художніх творів українського, російського та західноєвропейського мистецтва. Заснував на свій кошт у Києві приватний навчальний заклад для юнаків – Колегію Павла Галагана – в пам'ять про рано померлого сина. Входив до комітету з влаштування та поліпшення побуту селян (1858-1859), був Борзнянським (1848-1851), Прилуцьким (1871-1881) повітовим предводителем дворянства, з 1882р. – член Державної Ради; мав ордени Білого Орла та Володимира II ст.

В центральній частині парку розміщений двоповерховий мурований палац з фасадами, прикрашеними портиками з колонами, на 60 кімнат, що сполучаються між собою анфіладною системою, з двоповерховими флігелями, приєднаними критими переходами.

Головна алея, центральна поляна з мережею паркових доріг забезпечують зв'язок палацу з усіма ділянками території. Парк прикрашають архітектурні споруди.

На брівці насипної тераси, схили якої спадають до ставка, побудована чудова кругла ротонда. Вона складається з восьми колон, їх покриває фриз і купол. До них ведуть 12 сходинок, обрамлених ступінчастими пілонами.

У готичному стилі побудований місток через яр. Три стрімкі арки, з трьохярусними баштами, прикрашені тоненькими колонами і поясом зубців.

Композиційними складовими парку є ставок, викопаний по течії річки Утки, «Свята долина» – видовжена поляна з крутими схилами, порослими щільною деревною рослинністю. У 19 ст. Сокиринці були одним із культурницьких осередків України. У родини Галаганів гостювали Л. Жемчужников, Т. Шевченко, П. Куліш, П. Чубинський. Григорій Павлович Галаган, будучи членом Південно-Західного відділу Географічного товариства в 1873 р., на одне із засідань привозить бандуриста Остапа Вересая. Його творчістю зацікавились М. Лисенко, О. Русов. З О. Вересаєм підтримував дружні зв'язки Т. Г. Шевченко. О. Вересай був натурою глибоко обдарованою, внутрішньо благородною, з філософським мисленням. Нині в палаці розташований музей О. Вересая – одного з найталановитіших кобзарів 19 ст. У парку відкрито пам'ятник О. Вересаю, роботи місцевого аматора М.І. Харченка.

Періодично Сокиринці перетворюються на столицю кобзарського мистецтва. Звідусіль сюди йдуть люди, щоб вклонитись пам'яті великого кобзаря. Як і раніше, двері панського маєтку гостинно зустрічають відвідувачів. І біль стискає душу. Без державної допомоги і підтримки ця незвичайна пам'ятка занепадає і руйнується

Центральний вхід з висоти пташиного польоту