top of page
Цей сайт було створено за допомогою конструктора сайтів
.com
. Створіть власний сайт.Розпочати

Булінг

Серед сучасної учнівської молоді останнім часом надзвичайно загострилася проблема насильства, довготривалих агресивних проявів та третирування в міжособистісних відносинах підлітків. Такі відно­сини отримали назву "булінг", розповсю­дження якого протягом останніх років визнано в освітній практиці та є соціальною проблемою.                 

Явище булінгу надзвичайно поширене в учнівському середовищі, психологи й педагоги багато роблять для того, щоб запобігати знущанню та своєчасно усувати його, але цю проблему іноді замовчують, не афішують випадки знущань, її не прийнято обговорювати. За таких умов проблема не усу­вається, навпаки, вона набуває більших обсягів і жорстокіших проявів. Запобігання та профі­лактика випадків освітнього насильства є найважливішим завданням педагогів та психологів, оскільки жорстоке ставлення  неми­нуче призводить до низки руйнівних наслідків.

 

У 2019 році стали чинними норми закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», який визначає поняття булінгу.                                 

Що таке булінг?

stop_bulling.png

Булінг, тобто цькування, – це дії або бездіяльність учасників освітнього процесу, які спрямовані на вчинення психологічного, фізичного, сексуального чи економічного насильства проти малолітніх, або ж неповнолітніх осіб.

Булінг (bullying, від анг. bully - хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) — це форма психічного насильства у вигляді тиску, дискримінації, цькування, бойкоту, дезінформації, псування особистих речей, фізичної розправи.

Типові ознаки булінгу

  • систематичність (повторюваність) діяння;

  • наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;

  • наслідки у вигляді психічної або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

3987735.jpg

Види булінгу

  • фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);

  • психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);

  • економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);

  • сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);

  • кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).

Причини булінгу

  • заздрість, пом­ста, відчуття неприязні до жертви, прагнення підкорювати собі, боротьба за лідерство, потре­ба в підпорядкуванні лідерові або нейтралізації суперника;

  • зіткнення різних субкультур, ціннос­тей, поглядів і невміння толерантно ставитися до них;

  • агресивність;

  • наявність у дитини-жертви психічних і фізичних порушень;

  • відсутність предметного дозвілля;

  • бажання прини­зити заради задоволення, розваги чи самоствер­дження;

  • потреба в самоствердженні та навіть у задоволенні садистських потреб окремих осіб;

  • люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.

Рекомендації учням щодо уникнення булігу

  • Уникай агресора та перебувай у товаристві друзів.

  • Не заходь у приміщення, якщо булер зна­ходиться там.

  • Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатися наодинці з недругом.

  • Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й дома­гаються булери. Це дає їм змогу відчувати себе сильнішими.

  • Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає значної кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч агресору. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчитися робити незмінний вираз обличчя, поки ти не позбу­дешся небезпеки (усмішка або сміх можуть провокувати агресора на нові третирування).

  • Усунь провокаційні чинники. Якщо булер вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою, кажи, що батьки не дають тобі грошей. Намагайся не показувати булеру речі, які він хоче забрати.

  • Розкажи дорослим про знущання. Педагоги, практичний психолог, соціальний педагог, класний керів­ник, директор, батьки допоможуть припинити знущання, а в разі її систематичного харак­теру – звернуться  до компетентних органів захисту прав дитини.

  • Поговори з кимось, кому ти довіряєш: із працівниками закладу освіти, братом, сестрою або дру­гом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради та виправити ситуацію, також це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.

Варто пам’ятати, що не можна заплющувати очі навіть на найменший прояв цькування, адже розібратися з ситуацією можна лише спільними зусиллями і тільки, якщо вчасно звернути на неї увагу.

mass_bullying.png

Що робити, якщо ви стали свідком булінгу?

  • Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати.

  • Зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги.

  • Пояснити, які саме дії вважаєте булінгом і чому їх варто припинити.

  • Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей.

  • Повідомити керівництво закладу освіти про ситуацію, що склалася, і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.

Ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання!

Що робити, якщо:

ваша дитина стала жертвою булінгу

  • Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину.

  • Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти.

  • Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації.

  • Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, викладачі, керівництво, старші учні, батьки інших дітей, охорона, поліція).

  • Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання.

  • Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може потребувати певного часу.

ваша дитина агресор

  • Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки.

  • Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.

  • Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого настає відповідальність.

  • Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою.

  • Зверніться до дитячого психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять – агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.

  • Не ігноруйте ситуацію що склалася. Своєчасне втручання допоможе уникнути можливих проблем.

У разі, якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні закладу освітине вдається – повідомте поліцію!

Роль педагогічних працівників у запобіганні та протидії булінгу

Керівник закладу освіти зобов’язаний створити у закладі освіти безпечне освітнє середовище, вільне від насильства та булінгу. Крім того, керівник:

  • розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

  • розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) та видає рішення про проведення розслідування;

  • вживає відповідних заходів реагування;

  • забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг учням, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);

  • повідомляє органам Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

strict_teacher.png

Також Закон зобов’язує педагогічних працівників негайно повідомляти керівників закладів освіти про виявлені факти булінгу (цькування) в учнівському середовищі.

Відповідальність за вчинення булінгу

          До прийняття змін до законів щодо протидії булінгу (цькуванню) відповідальності за його вчинення в Україні не існувало. З прийняттям нового закону було запроваджено адміністративну відповідальність.

          Відтепер вчинення булінгу (цькування) стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу карається штрафом від 850 до 1700 грн або громадськими роботами від 20 до 40 годин.

          Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб караються штрафом у розмірі від 1700 до 3400 грн або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин.

У разі вчинення булінгу (цькування) неповнолітніми до 16 років, відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

          Окремо передбачена відповідальність за приховування фактів булінгу (цькування). Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

          Якщо у вас залишились питання з даного приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України.

          В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій Україні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

ВАЖЛИВО: діти мають право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді).

          Якщо підлітку необхідна психологічна допомога – зверніться на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111 .

bottom of page