Чернігівська область, Прилуцький район, с. Сокиринці, вул. Садова, 16, тел. 066-314-9620, 050-701-9990
Сокиринський професійний
аграрний ліцей
Чернігівської області
Віртуальна екскурсія музеєм Остапа Вересая
“Через призму століть”
Сокиринський архітектурно-парковий комплекс – це мальовничий куточок України, це не просто точка на карті, а відомий та знаний національний туристичний об’єкт, який можна і треба вивчати і досліджувати, а головне – насолоджуватися красою. Комплекс включено до огляду в туристичних маршрутах: Сокиринці, Тростянець, Качанівка, Прилуки, Густиня.
Після смерті Павла Григоровича справу батька продовжує син, Григорій Павлович Галаган (1819-1888) – останній представник відомого козацького роду Галаганів. Високоосвічена людина, діяч української культури, меценат. Зібрав значну колекцію художніх творів українського, російського та західноєвропейського мистецтва. Заснував на свій кошт у Києві приватний навчальний заклад для юнаків – Колегію Павла Галагана – в пам'ять про рано померлого сина. Входив до комітету з влаштування та поліпшення побуту селян (1858-1859), був Борзнянським (1848-1851), Прилуцьким (1871-1881) повітовим предводителем дворянства, з 1882р. – член Державної Ради; мав ордени Білого Орла та Володимира II ст.
Сьогодні на території колишньої садиби розмістився Сокиринський професійний аграрний ліцей. Нашою гордістю є меморіальний музей Остапа Вересая, який відвідували відомі постаті української культури.
У 50-х роках минулого століття село Сокиринці відвідували Павло Григорович Тичина та Максим Тадейович Рильський.
Саме з їх подачі в 1959 році було створено меморіальний музей на вшановування ім’я відомого українського кобзаря, співця та голосу народу – Остапа Вересая.
У 1972 та у 2018 роках проведені реекспозиції музею, розширено музейну експозицію до двох, а потім до 5 кімнат.
Звання «Зразковий музей» присвоєно в 2004 року.
В 2009 році Зразковий історико-етнографічний музей О. Вересая зайняв ІІІ місце в номінації «Видатний земляк».
За участь у проекті «Знайомтеся – Україна. Туристичними стежками» в 2012 році Сокиринський палацово-парковий комплекс нагороджений медаллю «За вірність традиціям».
В 2021 році музею Остапа Вересая Сокиринського професійного аграрного ліцею Прилуцького району було підтверджено звання «Зразковий музей»
Наш музей має три експозиційні розділи: етнографічний, меморіальний, історичний, які розміщуються в п'яти експозиційних кімнатах.
Перша кімната вміщує експозиції, що знайомлять відвідувачів з історією українського села Сокиринці кінця 19 - початку 20 століть.
Для огляду в експозиції представлені побутові речі, посуд знаряддя праці селян та ремісників.
Експозиція представляє одяг українських селян: жіноче повсякденне вбрання і чоловічий одяг косаря.
Розріз типової української хати гостинно запрошує Вас до селянської світлиці з горщиками, столом та образами в кутку.
За вікном розкинулося мальовниче село (діаграма села). У кутку висить колиска
На полицях в ряд стоять глечики, тарілки, макітра. На якусь мить здається, що зараз вийдуть господарі і в оцій макітрі, підставляючи рум’яний бочок, запарує смачний вареник.
Українську хату уявити без рушника неможливо. Саме ця експозиція розкриває красу і символічну обрядовість рушників.
Під склом збереглися старі підручники. З їх допомогою навчалися грамоті діти та дорослі. Початковою освітою опікувався Григорій Павлович Галаган, господар маєтку. Вміння читати, рахувати, писати можна було здобути безкоштовно. Вчителі були забезпечені житлом, заробітної платою, підручниками.
Під склом пожовтілі від часу фото вчителів, свідоцтва про початкову освіту, підручники, педагогічні журнали і звичайно зошити.
Друга кімната – це пам'ять, шана відомому останньому кобзареві – Остапу Микитовичу Вересаю.
Копія графічного портрету намальованого за життя кобзаря його шанувальником, другом, художником Левком Жемчужниковим.
Перед нами на стенді афіша виступу Остапа Вересая в Петербурзі, який організувала Київська громада. Коштом Григорія Павловича Галагана Остап Вересай в супроводі Миколи Васильовича Лисенка відвідав Петербург, де виступив у Зимовому палаці.
Тут за склом старенька скрипка, яка зіграла не на одному весіллі, сміялась і плакала з музикою, а зараз відпочиває схилившись на стінку експозиційної полички.
Старий, пожовтілий «Кобзар» розгорнув свої сторінки...
Почесне місце займають книги з дарчим написом Максима Тадейовича Рильського, Василя Нечепи, грампластинки з підписом Анатолія Солов'яненка, які відвідували наш музей.
До оригінальних експонатів відносяться погруддя кобзаря, роботи скульптора Петра Репецького та відомого скульптора – академіка Валентина Зноби.
«Вересаєві свята», які проходили тут в Сокиринцях відображені на боковому стенді кімнати. Почесними гостями і відвідувачами були відомі музичні колективи та виконавці з різних областей України, Білорусії, Молдови, Литви. Відвідували свята та музей президенти України: Леонід Кучма та Віктор Ющенко під час своїх візитів до села Сокиринці.
Дві інші експозиційні зали музею знайомлять з історією сокиринської садиби та її власників.
Статусу культурного осередку садиба у Сокиринцях набула з початку 1840-х до кінця 1880-х років, коли її власником став Григорій Павлович Галаган – впливовий суспільно-політичний діяч, меценат, поборник розкріпачення селян, зацікавлений у питаннях етнографії та українських старожитностей.
Він був безумовно прив’язаний до садиби у Сокиринцях. В юнацькому щоденнику він писав: «не багатство утримує мене від служби – мене утримують Сокиринці Вам хочу присвятити я життя своє…» За часів Григорія Павловича Галагана у садибі залишалися актуальними форми творчої діяльності, успадковані з минувшини, – виступи співочої капели та оркестру, гра на старовинному органі, вистави вертепу.
У палацових інтер’єрах було розміщено твори західноєвропейського, українського та російського малярства, у різні часи впродовж 1840–1870 років тут жили та працювали художники: Гаврило Васько, Олексій Волосков, Лев Жемчужников, Лев Лагоріо, Іван Соколов. Коштовні збірки срібного посуду, порцеляни, зберігали родинний архів та бібліотека. Сокиринці називали українським Парнасом, адже тут бували: представники сімейств Кочубеїв, Маркевичів, Милорадовичів, Скоропадських, Тарновських, а також Іван Аксаков, Матвій Астряб, Осип Бодянський, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Микола Рігельман, Андроник Степович, Тарас Шевченко, Микола Лисенко тощо.
На фото, що розміщені на оглядових стендах є можливість побачити та уявити всю цінність зібрань, красу і вишуканість творів мистецтв, які колись прикрашали цей палац.
Майстерно відтворена колекція зброї дає можливість сьогодні оцінити її унікальність та коштовність.
То чому стільки зброї зберігалося у родині Галаганів?
Рід Галаганів був відомим козацьким родом у якому статус Прилуцького полковника переходив з покоління в покоління і оскільки Сокирині були родовим маєтком, вся зброя предків зберігалася на стендах, які були в кабінеті господаря маєтку.
Нова експозиція викликає цікавість відвідувачів. Невеликий фотоальбом родини Ламздорффів – Галаганів. Фото, що відображають життя кінця 19 – початку 20 ст., цікаві деякі з них тим, що не мають аналогів в жодних музеях.
Перед нами інтер’єрний дубовий столик, який колись знаходився в гостьовій кімнаті, виготовлений кріпосними майстрами в середині ХІХ століття, старовинне дзеркало, ніжки більярдного столика, чудова дерев’яна рама, що обрамляла картину
Але справжньою цінністю є дерев’яна мальована ікона Божої Матері невідомого іконописця кінця ХІХ століття (подарована Марією Ламздорф – Галаган хрещениці).
Зверніть увагу на родове дерево роду Галаганів: кожен із власників садиби споглядає на вас через призму століть. Історія цього роду досить цікава. У відвідувачів нашого музею вона викликає багато запитань. Адже ми розповідаємо легенди про прокляття цього роду до сьомого коліна і про трагедію найвідомішого, останнього представника по чоловічій лінії цього роду Г.П. Галагана, який втратив свого єдиного, чудового сина у віці 16 років.
Четверта для огляду кімната має зібрання копій із колекцій образотворчого мистецтва. Без перебільшень можна сказати, що це одне з найповніших родинних зібрань старого українського портрету на теренах Лівобережної України. Окрасою колекції став найвідоміший портрет самого Г.П. Галагана роботи Василя Серебрякова в українському вбранні, написаний в Італії у 1842 році.
До вашої уваги макет Сокиринського вертепу, принесений до садиби ще в 17 ст. бурсаками Києво-Могилянської академії. Вертеп у Галагановому маєтку був неодмінним атрибутом усіх різдвяних свят. На вистави, які супроводжували хорові співи з грою на скрипці, збиралися родичі, челядь і селяни. Сьогодні цей вертеп прикрашає експозицію музею театрального мистецтва в Києві. Колись це була гордість родини Галаганів.
Ця чавунна ваза є справжнім витвором мистецтва. В фондах зберігаються ще сім ось таких чавунних красунь. Вони стояли на балюстрадних стовпчиках пандусу. Зараз ми можемо споглядати їх в музеї.
5-кімната музею відтворює післяреволюційну історію села Сокиринець, архітектурно-паркового комплексу та історію навчальних закладів, які в різний час перебували в палаці Галаганів.
Експозиції цієї кімнати: «Пролог у ХХ століття»; «Колгоспне будівництво», «Сокиринчани в полум’ї війни» (з вітринами і стендами: «Срібнянська трагедія» і «Перемога»)
Також велика експозиція «Історія нашого навчального закладу»
Цікаво, що навчання в стінах родового маєтку Галаганів майже не припинялося з 1920 р, коли тут була агрошкола. На стендах фото випускників сільськогосподарського технікуму: 1935 рік і 1944-1947 роки.
В 2002 році навчальний заклад отримав назву «Сокиринський професійний аграрний ліцей», який знаходиться в приміщенні родового маєтку Галаганів донині.
Нині Сокиринський меморіальний музей – один з найважливіших осередків національно-патріотичного виховання в нашому навчальному закладі. Тут проводяться зустрічі, виставки, тематичні музейні години, бесіди, «виховні хвилинки», знімаються відео онлайн-привітань для участі в обласних фестивалях та конкурсах. Членами гуртка «Літописець» проводиться пошукова робота, фон ди музею поповнюються новими експонатами, які відтворюють сучасні події в нашій рідній Україні, в нашому селі, в нашому навчальному закладі.
Сокиринський парково-архітектурний комплекс та музей Остапа Вересая нині відвідують сотні туристів, він нікого не залишає байдужим
